Лист голові комітету з питань культури і духовності Верховної Ради України Яворівському В.О.

Вих. № 48/05
від 12.05.2009 р.

Голові комітету
з питань культури і духовності
Верховної Ради України
Яворівському В.О.

Вельмишановний Володимире Олександровичу!

Змушений звернутися до Вас у зв’язку з шокуючою відповіддю Державної податкової адміністрації України щодо правомірності використання видавництвами та видавничими організаціями для закупівлі паперу для друку книжок та оплати поліграфічних послуг коштів, вивільнених у зв’язку з наданням їм як платникам податків податкових пільг.

Виявляється, що всі зусилля людей, в тому числі й наші з Вами, які впродовж понад десяти років боролися за надання пільг саме для видавництв і видавничих організацій як універсальних кредиторів і поліграфічної, і книготорговельної складової видавничої справи, одним розчерком пера перекреслені чиновниками Державної податкової адміністрації України.

Справа в тому, що відштовхуючись від слів «капітальні вкладення»
з пп. 7.13.7 п. 7.13 ст. 7 Закону України № 344 «Про оподаткування підприємств» вони трактують положення цього ж Закону про «розширення виробництва книжкової продукції (крім виготовлення видань рекламного та еротичного характеру)» виключно як розширення і вдосконалення виробничої поліграфічної бази.

Таке трактування повністю перекреслює логіку закону, оскільки розширенням виробництва власне книжок займається саме видавець, і є свідченням повної відсутності у податківців розуміння кардинальної відмінності між видавництвом та друкарнею!!!

Більше того, таке трактування закону є фактичним орієнтиром на повну ревізію всіх попередніх пільг у частині видання літератури й спрямоване на знищення видавництв як суб’єктів видавничої справи.

У зв’язку з тим, що Міністерство юстиції України у відповідь на наш запит фактично відгородилося формальною відпискою, яка не відповідає суті поставленого запитання, прошу Вас, вельмишановний Володимире Олександровичу, як голову профільного Комітету, звернутися до відповідних юридичних служб Верховної Ради України, які б дали трактування цієї норми закону. Бо здається, що наша держава втрачає навіть залишки здорового глузду, стверджуючи, що збільшення кількості книжок - це… збільшення друкарських машин.

Уявляєте, пане Володимире, якби наші податківці жили в додрукарську добу, то наше історичне надбання, наш скарб - літописи вони ніколи б не визнали книгою, адже друкувальних машин тоді не було.

Хочу висловити сподівання, що за Вашої участі українська книга благополучно вибереться з цієї глумливо-трагедійної ситуації, в яку вона поставлена завдяки людям, для яких ніколи не була предметом духовності і культури, а лише предметом виробництва.

Зі щирою повагою