Якщо гора не йде до Мухамеда… Або стратегічний план розвитку видавничої справи для держави.

Олександр Афонін, Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, опублікував на нашому порталі проект «Стратегічного плану розвитку української видавничої справи на 2007 – 2008 роки». Він запросив долучитись до цієї стратегічної та титанічної праці всіх «творців книг та книголюбів». Читайте уважно!
 
Тому що план розвитку -  справа трудомістка та енергетично-і-часозатратна. Немає в ньому місця навіть простим словам та неускладненим реченням.

Проект уже передали новому керівництву Державного комітету телебачення і радіомовлення України.

Тому що працівники цієї установи виконуватимуть  більшу частину прохань та  настанов.

А загалом, до виконання затверджені (залучені) всі міністерства.

Без державної підтримки  в проекті «державної підтримки» не обійтись!

Перша частина Плану називається  «Організаційно-адміністративні дії».

Видається, що для початку необхідно провести реформування.  Найбільші  зміни чекають  Держкомтелерадіо:  повномасштабне відновлення управлінської вертикалі в регіонах (пункт 1); реформування структури Департаменту друкованих засобів масової інформації, видавничої справи та поліграфії комітету та його кадрове наповнення  (9);  а потім  «розробка інструкцій та методик проведення інвентаризації об’єктів галузі» (3) з подальшим їх використанням.

Час розкидати каміння… Або створення нових об’єктів видавничої галузі 
 
Олександр Афонін у першій частині також  описав багато  можливостей для розвитку книги. Зокрема, це створення при Держкомтелерадіо окремого агентства захисту та продажу прав на літературні твори (8), державного імпортно-експортного підприємства «Міжнародна книга» (11), державного підприємства «Книга – поштою». А необхідність  відродження державного підприємства гуртової та роздрібної торгівлі «Укркнига» забезпечується пунктом 7.

Окрім таких патетичних закликів у Стратегічному плані розвитку української видавничої справи є конкретні цифри.

Наприклад, пункт 6й пропонує встановлення постановою Кабінету Міністрів України ставок орендної плати для видавництв і видавничих організацій, підприємств книжкової торгівлі у розмірі не більше 1 відсотка від оціночної вартості площ, які вони займають в будівлях, що належать до загальнодержавної та комунальної власності,  та накладення трьохлітнього мораторію на відселення або перепрофілювання існуючих книгарень. А пункт 12  - це вилучення з Постанови Кабінету Міністрів України позиції щодо сплати до Держбюджету видавництвами та поліграфічними підприємствами державної форми власності 50 відсотків їх чистого прибутку в якості дивідендів.

Визначення творчих норм.

Щораз  Олександр Афонін нагадує аудиторії  про двояку природу книги -  духовно-мистецьку та матеріальну. Наступний пункт програми має назву  «Законотворча та нормотворча робота і науково-дослідницька діяльність». Творити закони для книг – це ж теж творчість?!

Окрім професійних досліджень книжкової галузі статистами (19), економістами (21) та правниками (20, 27, 26), передбачено й систему спрощеного надання кредитів (22). Є й не схожі реальність  пропозиції: розробка протягом 2007 року системи охорони авторського права на літературні твори в мережі Інтернет (28) чи зміни адресата  бюджетного дотування   (не виробник, а читач) додатково з «залученням кредитних ресурсів до виконання програм навчальної та соціально значущої літератури». (24)

Останні сім пунктів, об’єднані  ідеєю  «Діяльність з пропаганди книги та читання, підтримки українського автора».  Намічено  навіть введення до витратної частини бюджету Держкомтелерадіо статті «Підтримка авторів літературних творів» та використання цих коштів на проведення Комітетом конкурсу на кращу сучасну дитячу, підліткову, юнацьку, науково-популярну та освітню книгу (34). Іще багато чого цікавого.

А якщо цей документ прочитають та долучаться до обговорення інші видавці,  поліграфісти та книгорозпосюджувачі, то буде не тільки цікавіше, а й стратегічніше. 

Мухамед іде до гори! Бо навряд   керівники держави  могли написати подібні речі. З огляду на їх творіння, на кшталт Закону України «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні» чи Указу Президента  «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні»,  книжкова галузь матиме надто повільний та багатовекторний  розвиток. Або не матиме взагалі.

Обговорити на форумі!