Книжкова комунікація

Дев'ятий київський міжнародний книжковий ярмарок "Книжковий світ - 2006" розпочався 9 листопада, в день української писемності та мови. Ця ж дата названа днем пам'яті Нестора Літописця. Нагадаємо, що Україна розпочала книгописання одна з перших країн у Європі. Чи зароджувались у тих темних віках конфлікти між видавцями, читачами, авторами та державою - невідомо. Нині непорозуміння - природне явище. Тому подібна виставка - це спроба комунікації між усіма суб’єктами видавничої справи. Наскільки вона вдала та продуктивна розповідатиме портал UABooks.info, що цього року є інформаційним спонсором книжкового ярмарку.

Критичний розмах

Книжковий ярмарок відбувається у столиці України. Тенденція перша (негативна): як для Києва, замала кількість відвідувачів. Столичну публіку на затягнеш лишень на читання, презентації та автограф-сесії сучасних письменників. А для того щоб придбати багато літератури за цінами виробників, усі традиційно звикли їздити до Львову. Парадоксально, але факт.

Виставка здебільшого розрахована на фахівців книгоіндустрії. На цьогорічному "Книжковому світі" пропонується відвідати 100 святкових заходів (презентації, читання, круглі столи, семінари), побачити 200 стендів найрізноманітнішої тематики та познайомитись з представниками 300 видавництв.

Як самі бачите, розмах широкий. Тому ми і почали оповідь з негативних тенденцій. Щоб не просто вихваляти, а конструктивно критикувати.

Конкуренція

Едвін Задорожний, генеральний директор української виставкової компанії "Медвін", на відкритті зазначив, що бажає процвітання української конкуренції у книжковій індустрії.

"Тим більше, що галузь книговидання є не тільки інтелектуальною, а й економічною! - сказав Едвін Михайлович. - На ярмарку ми сприяємо промоції та комунікації, тобто спілкуванню між суб'єктами видавничої справи".

Насправді, необхідна комунікація не тільки у вигляді діалогу, а у вигляді остаточного продукту, взаємозгоди та співпраці. Це мають бути якісні законодавчі акти, виховання нації, яка читає, створення суспільства, де книга - це як стародавній літопис - найбільша цінність.

Олександр Афонін (президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів) сказав, що це найскладніша книжкова виставка всіх років в Україні, проте на дев'ятий рік вона стала фундаментальною.

Відомі політики та невідомі вчені

Слова президента Української асоціації книговидавців та книгорозповсюджувачів можна зрозуміти, якщо згадати про найпершу презентацію книги у рамках виставки.

Компанія "Самміт-книга" представила широкому загалу книгу Володимира Горбуліна. Фундаментально? Її назва "Через роки, через відстані... Держава та особистість". Вона поєднує у собі збірку матеріалів, інтерв'ю, виступів відомого політика.

Свого часу Володимир Горбулін був найпоінформованішою особою у нашій державі. Тому автор без остраху написав про місце України в геополітичному просторі світу.
Ігор Степурін, директор дистрибуційної компанії "Самміт-книга" зазначив, що політична та мемуарна література є нині найбільш популярною в Європі. "Випуск цієї книги є не тільки соціальним, а й комерційним проектом. Ще на львівському Форумі видавців книга мала великий попит." - сказав він. Ігор Степурін також розповів, що в кожному європейському місті існує будинок політичної книги. Можливо, і будемо в це вірити, така будівля з'явиться скоро біля Хрещатика.

Володимир Горбулін про свою книгу говорив мало, але влучно: " В певній мірі, це звіт про досвід роботи, що довірила мені держава Україна". Загалом автор розповідав про ядерне озброєння та роззброєння, про демократичні інститути та вектори політики, про РНБУ. Такі теми зацікавлять кожного. Адже, як зазначив політик, Україна найбільш заполітизована держава у світі.

Також розповімо як презентували новостворений журнал "Особистості". В оригіналі російською мовою він називається "Личности" та створений на основі веб-ресурсу. Довгий час на ньому акумулювались дані про відомих людей. Завдяки чіткій структурі пошукової системи сайт був досить популярним. Сьогодні Юрій Білецький, засновник і керівник мультимедійного проекту "Личности", радо представив перші випуски глянцевого журналу. У журналі зібрані біографії видатних та знаменитих, а також невідомих дослідників та науковців, цікавих та оригінальних представників суспільства, цікаві для тих "хто любить читати та вміє думати".

Завдяки такій презентації, можемо казати про модернізацію української книжкової культури. Відповідно до інтернет-проектів уже створюються книги. Відбуваються мультимедійні процеси. І це приносить успіх.
Окрім того, журнал знайде свого читача. Адже, українці - наймрійливіша нація, зважаючи на економічні показники зарплат, пенсій і т.д.

Посол України в Україні

Олександр Поляков, президент видавничої групи BHV, сказав, що виставка "мало вражає". Це стосується і нецікавістю з боку влади, і низьким попитом серед читачів.

Вже давно державі нарікають. Підтримка духовної сфери, розвиток розумної нації, виховання, просвітництво, культура...

Родзинкою дня стала презентація книги класика японської літератури Рюноске Акутагави "Павутинка". Такий крок був здійснений видавництвом "Піраміда" та перекладачем Іваном Дзюбою. Цією книгою львівське видавництво, як сказав Орест Бакайчук, директор видавничих проектів, започаткувало серію "Майстри українського перекладу".

Насправді, вже давно у повітрі літала думка про необхідність якісних перекладів. Мова йде не лише про класиків, але й про сучасників. Для того щоб досягти світового рівня, необхідно представлятись різними мовами.

Івана Дзюбу сміливо можемо назвати майстром. Він зрозумів японську мову за 30 хвилин, а вчив її 40 років. У нього вже є учениця, Ольга Хоменко, яка переклала японською сучасну українську новелістику.
Приємно, що культурний обмін в Україні відбувається. І в цьому допомагає держава. Не наша, в даному випадку, а японська.

Свідченням цього стало й те, що пан Муцуо Мабучі, посол Японії в Україні радо відвідав цю презентацію.
Українські політики відкриття книжкової виставки проігнорували. Можливо потрібно затвердити нові посади: посли України в Україні?

Скільки вартує Нестор Літописець?

На закритті першого дня знову згадали про Нестора. Вперше громадська організація "Академія книги" та журнал "Київська Русь" вручили нагороди трьом літописцям сучасності.

Дипломи та грошову відзнаку так і назвали - літературна премія "Нестора Літописця". А визначили переможців, зважаючи на думки компетентного журі, наступним чином.

Першу нагороду ціною 20 тисяч гривень забрав письменник Василь Портяк. Другу премію, у розмірі 10 тисяч гривень отримали ЗМІ, а саме радіопередача "Книжковий базар" на радіо "Ера". Третьої премії не вручили, лишень нагородили дипломами двох українських письменниць.

Загалом, останній, з ким довелось поспілкуватись у цей день, професор Микола Тимошик, видавець, письменник і журналіст, зробив оптимістичні висновки.

Він сказав, що добре, коли така виставка є явищем. "Хтось приходить та бачить видання української літератури. Трохи не якісної, та такої, що не відповідає власноруч створеним стандартам. Але хіба це принципово?" - сказав він іронічно.

"Книжковий світ - 2006" - це явище сумбурне, змішане. В одному виставковому залі є дивна суміш видавничих проблем загалом, та здобутків окремих видавництв зокрема.

І вже не важливо, що ніхто з високопосадовців не приїхав. Що телеканали висвітлюватимуть цю подію у проміжку між новинами спорту та рекламою у денних випусках. Газети на передостанніх шпальтах напишуть декілька заміток.

Всеодно, ще три дні в Національному університеті фізичного виховання та спорту стоятимуть стенди з українськими книжками, продаватимуться ідеї та проекти, відбуватиметься процес комунікації. Що в перекладі з латинської мови означає "перебувати у зв’язку, брати участь, об’єднуватись".