УКР

ENG

Портал української книги

Реклама
Книжковий ринок України

Загальна інформація
Мовою статистики
Аналітика
Законодавство
Український підручник
Бестселери

Інструменти

Галузева періодика
Інформаційні технології
Маркетингові інструменти
Консультації
Книжкові тендери
Бібліотека (документи)
Корисні ресурси
Видання для фахівців видавничої справи
Поліграфічні послуги
Copyright International Agency: послуги авторам та видавництвам
Програмне забезпечення

Новини та події

Новини книжкового ринку
Форум Видавців 2013
Огляд преси
Прес-релізи компаній
Календар книжкової індустрії
Нові книги
Події
Ініціативи книжкового ринку
УАВК: листування з владою
Літературно-критичний журнал «Київська Русь»

Діловий досвід

Міжнародний досвід

Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів
Колонка експерта
Опитування
Новини
Книжковий магазин "Власна справа"

  Опитування  
Книгам якою мовою Ви віддаєте перевагу?







  Пiдписатися  


bigmir)net TOP 100
Rambler's Top100

Загальна інформація

Загальна інформаціяМовою статистикиАналітика
ЗаконодавствоУкраїнський підручникБестселери

Дорогою втрачених можливостей


Прийшов час продовжити хроніку видавничої справи незалежної України, розпочату мною кілька років тому на сторінках саме часопису «Друкарство». Не претендуючи на однозначність оцінок, я намагаюсь, як президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, зафіксувати перебіг подій, що відбуваються у видавничій справі України та навколо неї. Тому нинішня публікація є продовженням попереднього матеріалу «Караван іде?», надрукованого в третьому числі «Друкарства» за 2006 рік.

У ній ішлося про дві дуже серйозні речі. Перша – це виконання Державним комітетом телебачення і радіомовлення та Кабінетом Міністрів Указу Президента України № 243/2006 від 21 березня 2006 року «Про деякі заходи з розвитку книговидавничої справи в Україні». Друга – загострення конфлікту видавців навчальної літератури з Міністерством освіти і науки України через масові процедурні порушення, допущені останнім під час проведення конкурсу на кращий рукопис підручника для 6-го класу, а також при розгляді апеляційних заяв, поданих учасниками конкурсу, обурених цими порушеннями.

Для початку прослідкуємо, що ж відбувалося протягом періоду, що минув із травня 2006 року, в питаннях формування інфраструктури видавничої справи в Україні, оскільки саме це завдання сформульоване в указі Президента. Відповідно до нього, не пізніше ніж 1 липня Кабмін повинен був разом зі сформованою при ньому Міжвідомчою комісією «розробити і затвердити план заходів щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, поліпшення забезпечення населення вітчизняною книговидавничою продукцією». Відповідальність за формування комісії та підготовку проекту плану заходів покладалася на Держкомтелерадіо. Однак комітет замість того, щоб зайнятися реалізацією власне своїх безпосередніх функцій, залучив усі наявні сили і навіть додаткові бюджетні кошти на бізнесовий проект – проведення з 11 до 14 травня 2-ї Київської міжнародної виставки-ярмарку «Україна інформаційна».

Ні кількістю учасників і заходів, ні розмаїттям літератури ця виставка не вразила вітчизняних книгарів та нечисленних відвідувачів. Вразила ж вона величезною вартістю одного квадратного метра виставкової площі (майже 1 тис. грн) та «спаленням» на цьому заході бюджетних коштів, сума яких і донині є секретом для широкої громадськості. До проведення даної виставки ні в українській, ні в європейській практиці не зафіксовано випадку, коли учасником біз-нес-стосунків виступав би безпосередньо центральний орган виконавчої влади, а не комерційні госпрозрахункові державні структури, для яких організація виставкових заходів є природним явищем.

Немає нічого більш абсурдного, ніж перетворення владної структури, головним завданням якої є сприяння будь-яким суб’єктам підприємництва в реалізації ними заходів і дій, що популяризують національну книжку та читання, на самостійного бізнес-конкурента для учасників цього ринку. Слід врахувати ще й той факт, що в такому випадку Держкомтелерадіо має можливість використовувати свої найвищі в інформаційній сфері владні повноваження для тиску на суб’єктів підприємництва видавничої справи. Як приклад тиску – нагадування керівникам державних видавництв про те, що вони є людьми залежними, «на контракті», а приватних – що їх видавничі проекти, включені до програми «Українська книга», будуть профінан-совані лише в разі участі в такому «видатному» заході, організованому безпосередньо органом влади. Отже, замість того, щоб займатися розробленням документів державного значення, якими повинен був стати план заходів, спрямованих на виконання указу Президента, книжковий департамент Держкомтелерадіо майже в повному складі був залучений до облаштування виставки, перевезення й перенесення книжок, організації конкурсу на кращу книгу та чергування на самій виставці.


Відволікання керівництвом комітету його працівників від виконання ними безпосередніх функціональних обов’язків на організацію виставкових заходів стало однією з основних причин того, що перше засідання Міжвідомчої комісії при Кабміні, створення якої передбачалось указом Президента України, відбулося лише наприкінці травня, тобто після того як минуло більше двох третин терміну, відведеного на розроблення заходів.

Слід зауважити, що базовий проект плану заходів з виконання указу Президента розроблено ще у квітні Українською асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів на основі власних матеріалів та пропозицій Форуму видавців. Один примірник проекту направлено у службу віце-прем’єр-міністра В. Кириленка, а другий – у Держкомтелерадіо. Саме цей проект заходів (правда, у дещо скороченому вигляді) і представив на засіданні Міжвідомчої комісії Державний комітет телебачення і радіомовлення, але як проект, розроблений ним.

До складу комісії окрім працівників служби віце-прем’єр-міністра ввійшли представники міністерств (транспорту, юстиції, освіти, фінансів, економіки, культури і туризму), державних комітетів (митного, телебачення і радіомовлення), керівники видавничих громадських організацій та директори видавництв. На засідання комісії були запрошені ще п’ять осіб, серед них віце-президент Києво-Могилянської академії В. Панченко, голова громадського об’єднання «Громадянська платформа» Р. Цуприк і керівник юридичної служби цього об’єднання А. Ващенко. Чому саме ці люди були запрошені, стало зрозумілим вже на початку засідання, з його порядку денного:

  • «1. Про проект плану заходів зі створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження.
  • 2. Про проекти нормативно-правових актів щодо сприяння розвиткові книговидавничої справи в Україні та регулювання імпорту видавничої продукції».

І якщо з його першим пунктом особливих питань під час обговорення не виникло й було домовлено, що протягом п’яти днів заходи будуть опрацьовані з урахуванням зауважень і пропозицій членів комісії, то з другим питанням усе виявилося значно складніше.

Проект за другим пунктом (який віце-прем’єр-міністром В. Кириленком було заплановано розглянути в стрімкому темпі – протягом 40 хв) для подальшого подання урядовому комітетові завів більшість із присутніх на засіданні у стан якщо не шоку, то, принаймні, близький до нього, оскільки ставив питання проведення квот на імпортовану книгу. Цей документ являв собою проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження додаткових заходів щодо регулювання імпорту друкованих книг та іншої поліграфічної продукції» і нараховував загалом разом із додатком 11 сторінок. Але якщо сама постанова складалася з п’яти коротких пунктів і займала півсторінки, то додаток до неї був викладений на 10 аркушах. Авторами проекту додатку виявилися віце-президент Києво-Могилянської академії В. Панченко та голова громадського об’єднання «Громадянська платформа» Р. Цуприк, які ніколи не належали до видавничого загалу, а тому не орієнтуються в усіх складнощах видавничої справи.

Головний зміст його зводився до бажання (дуже схвального) захистити український ринок книги від надлишкової імпортної друкованої продукції, а також збільшити частку україномовної книги в загальному обсязі книжок, що видаються в Україні. Варіанти вирішення цих двох найбільших проблем сучасного книжкового світу України, на думку авторів проекту, виглядали дуже простими, швидкими й ефективними.

Щодо захисту українського ринку від імпорту книги пропонувалося введення квот (кількісних обмежень) на ввезення книжкових видань – загальна кількість не повинна складати більше ніж 20 млн пр. на рік. А з метою збільшення частки україномовної книги в загальному щорічному обсязі доробку українських видавництв їх зобов’язували забезпечити (!), щоб частка видання та розповсюдження української версії від загального накладу кожного видання становила починаючи з 1 січня 2007 року не менше ніж 60 %; а з 1 січня 2010 року – не менше ніж 70 %.

Після побіжного ознайомлення із цим проектом лише Д. Капранов та П. Мацкевич одразу висловилися на його користь і заявили про необхідність невідкладно прийняти постанову. Інші учасники поставилися до неї значно обережніше: незважаючи на наполягання В. Кириленка негайно узгодити проект Міжвідомчою комісією та передати його на розгляд урядового комітету, запропонували створити робочу групу з числа представників видавничого сектору, міністерств фінансово-економічного блоку і служби віце-прем’єр-міністра та авторів проекту для детального розгляду всіх аргументів «за» і «проти».

До складу робочої групи ввійшли працівники служби віце-прем’єр-міністра, представники Мінекономіки, Мінфіну, Держмиткому, а також книжкової галузі: П. Мацкевич (видавництво «Кальварія»), Д. Капра-нов (видавництво «Зелений пес»), Д. Стус (часопис «Київська Русь»),
0. Афонін (УАВК), О. Коваль (громадська організація «Форум видавців»), I. Малкович (видавництво «А-ба-ба-га-ла-ма-га»), К. Клімашенко (книготорговельна мережа «Книжковий супермаркет»), О. Сичевський (видавництво АСК) та ін. Крім названих осіб у робочу групу ввійшли голова «Громадянської платформи» Р. Цуприк та керівник юридичної служби цього об’єднання А. Ващенко.

Чим же була викликана обережність, з якою переважна більшість членів Міжвідомчої комісії відреагу-вала на пропозицію щодо негайного розгляду й узгодження «квотної програми»? Обговорення проблеми з учасниками засідання та й власний більш ніж 12-річний досвід бачення процесів, що відбуваються на книжковому ринку й у видавничому середовищі України, дає змогу розкласти всі «за» і «проти», які й доводять, що той, певною мірою інтуїтивний, опір, учинений учасниками засідання затвердженню цього документа, був виправданий.

Почнемо з того позитивного, що бачили автори проекту в його реалізації. У пояснювальній записці, яку вони додали до проекту постанови, зазначалося, що в Україну щорічно завозиться близько 75 млн пр. книжок, хоча звідки взято таке число, не вказувалося. Отже, на їхню думку, обмеження ввезення готових книжок до 20 млн пр. (механізми, яким чином це можна зробити, теж не пропонувалися) і введення обов’язковості видання «частки накладу кожної книги» українською мовою сприятиме:

  • активізації українських видавництв на нарощування обсягів випуску книжок власного виробництва;
  • звільненню торговельних площ, зайнятих нині російськими та іншомовними книжками, під українські та україномовні видання;
  • більш активній популяризації серед населення України книжок вітчизняного виробництва, а також (завдяки відсутності імпортних видань) їх швидкому продажу;
  • досягненню кількісної переваги україномовної книги над іншомовною на власному ринку;
  • захисту українського споживача від впливу російської «попсової» літератури.

На перший погляд, мета й завдання чудові. Можна сказати, це «рожева мрія» українських видавців. Якби не кілька суттєвих «але».

Перше. Як свідчать дані спостережень УАВК за українським книжковим ринком, кількість примірників, що завозилися за останні два-три роки в Україну з-за кордону (переважно з Росії) складає щорічно 120–130 млн. Споживання даного виду продукції в Україні за останні роки мало позитивну динаміку й, за опосередкованими оцінками, сягнуло близько 3,4 книжки на душу населення. Частка, яка з цього обсягу щорічно задовольнялася завдяки українським видавництвам, становила лише 0,5–0,6 книжки (без шкільних підручників, які мають обмежену аудиторію) на душу населення.

Однак ми ведемо мову лише про книжку як товарний виріб, а не як продукт, що повинен виконати конкретну функцію в окремо взятій освітній, культурологічній, науковій, технологічній чи іншій жанровій ніші. Абсурдно говорити, в якій мірі українська книжка спроможна виконати запити й потреби суспільства в цій різножанровій літературі за таких фізичних обсягів її присутності на власних теренах.

Безперечно, значну частку імпортованих книжок складає література розважального характеру. Проте крім неї до нас надходить великий обсяг книжок, що представляють сучасну науку, техніку й технології, твори світових літературних зірок, усе те, чого Україна сьогодні у власному доробку не має. За таких обставин механічне обмеження ввезення духовного, мистецького, інтелектуального продукту, яким є книжка, більш ніж у п’ять разів миттєво позначиться на інтелектуальному, освітньому й культурному стані суспільства, який і так, за оцінками фахівців з різних суспільних і господарчих сфер, має стійку тенденцію до зниження.

Друге. Перш ніж щось обмежити, треба знати, що саме й до якого рівня. Наведемо умовний приклад. Багаторічною практикою встановлено, що населення області А споживає протягом року кількість цукру, яка дорівнює х. Кількість цукру, що виробляє область сама, менша від потреби складає величину у. Різниця х - у = b є величиною, яка показує, скільки цукру можна закупити й завезти для того, щоб забезпечити потреби населення області А й не «покласти на лопатки» свого виробника. Але цукор - товар лише з однією споживчою характеристикою. Кожна ж книжка крім загальної споживчої характеристики має свою особистісну, і кожна з десятків тисяч назв потрібна якійсь конкретній частці нашої громади.

Однак протягом усіх років незалежності держава жодного разу, незважаючи на наші спроби спонукати її до цього, не спромоглася на комплексне дослідження книжкового ринку стосовно його потреб і наповнення жанрових ніш. Тобто сьогодні жодна людина чи орган влади не спроможний дати інформацію про те, якої літератури і в якому жанрі в нас є надлишок, а якої тотальний дефіцит; яка частина і за який термін цих «духовно-моральних пустот» може бути заповнена в результаті праці виключно українських авторів і видавництв, а де з присутністю імпортної треба змиритися як з даністю.

Звідси випливає, що введення в дію запропонованої постанови в частині квотування рівнозначно до обрізування гілки, на якій тримається нині інтелектуальний і освітній потенціал України.

Третє. Запропонована у 20 млн пр. квота, вірогідно, буде поділена між чотирма-п’ятьма гравцями на ринку, такими як російські видавництва АСТ, ЭКСМО, «Олма-пресс» та іншими, кожне з яких за накладами щороку видає книжок більше, ніж усі українські видавництва разом. І зрозуміло, що в межах квоти вони повезуть не інтелектуальну, наукову, технічну та іншу літературу так званої високої полиці, оскільки ця література значно дорожча й має вужче споживацьке коло, а масову, тому що вона розкуповується всюди. «Високочола» ж книга, уже недешева сама по собі, ще більшою мірою стане контрабандним продуктом, а отже, ще дорожчою й менш доступною для наших громадян.

Четверте. Український видавець порівняно зі своїм російським чи європейським колегою виглядає жебраком. Відсутність систем книго-розповсюдження, тривалий термін реалізації власного доробку, а відповідно й повернення обігових коштів, незмога кредитувати свої видавничі проекти під пристойний відсоток і сплачувати авторам гідний гонорар – усе це робить нереальним планування довгострокового видавничого тематичного плану і його виконання. Тобто український видавець працює на виживання та проїдання, а не на перспективу. За таких умов наївно розраховувати на те, що українські видавці без відповідного кредитного, організаційного, адміністративного сприяння держави зможуть найближчим часом закривати щорічно прірву розміром від 80 до 100 млн пр. різножанрової літератури, яка виникне через введення квоти. Адже це означає, що українські видавці мусять щороку десь вишукувати ще 1,5–1,7 млрд грн додатково до своїх фінансових ресурсів. Про автуру вже не йдеться, оскільки до 95 тис. назв книжок, які виходять у Росії щорік, нам, мабуть, не дістатися ніколи.

П’яте. Важко уявити рівень збільшення контрабандних поставок в Україну книжок із ближнього зарубіжжя, а відповідно й зростання корупції в митних та прикордонних структурах, збільшення хабарів державним службовцям, які регулюватимуть книжкові напрямки та потоки. І все це сплачуватиметься за рахунок українських читачів і споживачів, які просто будуть змушені купувати контрабандні книжки, що значно подорожчають через додаткові коруп-ційні накрутки.

Можливий і інший варіант розвитку подій, коли російські видавничі монстри, щоб не втратити український ринок, просто створять в Україні власні видавництва, «вкинуть» кошти й почнуть видавати та реалізовувати свої книжки безпосередньо тут. У цьому випадку малопотужні національні видавництва дуже швидко зникнуть із книжкової карти України.

Шосте. Не можна не враховувати ще два аспекти, чи дві стихії, які будуть збурені введенням квот. Це політична й соціальна складові. Уже сама інформація про появу проекту викликала значні збурення в умах політиків, наших співгромадян на сході й півдні України, у пресі як у межах України, так і в інших країнах. Рівень цього збурення не сягнув апогею лише тому, що ніхто не сприйняв документ серйозно. Цьому була принаймні одна надзвичайно важлива і впливова причина: постанова в разі прийняття порушить понад 20 законів України й міжнародних актів, підписаних нашою державою.


Усі зазначені застереження стосуються лише першої частини проекту. Що ж до другої – норм видання українською мовою, то тут автори документа взагалі продемонстрували повне незнання технологічних особливостей підготовки та випуску книг. Неможливо забезпечити, щоби частина накладу друкувалась іншою мовою, оскільки редакційно-видавнича підготовка оригінал-макета, з якого друкуватиметься інша частина накладу, охоплює повний цикл робіт (за невеликим виключенням), як і для будь-якого іншого видання. Постанова ж фактично змушувала видавництва замість одного видання робити два різними мовами під однією назвою, що потребує збільшення витрат видавництва на підготовку однієї назви майже вдвічі. Отже, витрати держави, пов’язані з розвитком української та інших мов, даною постановою перекладалися на плечі видавців.

Така, на перший погляд, дуже гарна постанова при детальнішому вивченні виявилася тими благими намірами, якими вимощують дорогу до пекла. Тому наступного дня було проведене оперативне засідання правління УАВК з метою визначення позиції щодо цього документа. Ухвалене правлінням рішення мало такий вигляд:

«З метою обговорення проекту Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження додаткових заходів щодо регулювання імпорту друкованих книг та іншої поліграфічної продукції" 27 травня 2006 року проведено позачергове засідання правління Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів.
Основна думка, висловлена всіма присутніми на засіданні, - неприпустимість поспішності при введенні цього документа в дію…
Перш ніж буде прийнято рішення про те, надавати чи не надавати цій постанові юридичної сили, необхідно:

1) провести експертизу її тексту на відповідність:

  • Конституції України (право громадян на інформацію),
  • законам України,
  • міжнародним зобов’язанням України;

2) зробити детальний аналіз документа з метою оцінки економічних, наукових, освітніх, культурних наслідків для України та її населення у зв’язку з введенням в дію постанови;

3) запустити в дію комплекс заходів, які б після їх (хоча б часткової) реалізації надавали можливість:

  • створити мережу баз з оптового продажу книжки вітчизняного виробника на основі залишків майнових комплексів Укркниги,
  • відтворити систему роздрібної торгівлі (як державну, так і приватну) книжками в районних центрах, містечках, селищах міського типу,
  • забезпечити стабільне фінансування за рахунок створення механізмів доступу суб’єктів видавничої справи до кредитних ресурсів за зниженою обліковою ставкою Нацбанку.

Тобто слід виконати низку дій, які сьогодні закладаються в план заходів зі сприяння розвитку вітчизняного книговидання і книгорозповсюдження, що повинні створити умови для більш стрімкого нарощування обсягів виробництва та реалізації власної друкованої продукції.»

Через день у стінах Кабміну відбулося перше засідання робочої групи з опрацювання проекту урядової постанови. Уже з перших хвилин воно набрало напруженого характеру. Зійшлися дві позиції. Перша найбільш чітко висловлена Д. Капрановим: «…давайте брати те, що дають, а то можуть нічого не дати, потім розберемося». Цю позицію, зрозуміло, підтримали автори проекту (які до засідання скоротили його текст з 11 до 3 сторінок) і представники служби віце-прем’єр-міністра В. Кириленка. В іншому таборі, об’єдналися ті, хто вважали, що, перш ніж робити такий радикальний крок, необхідно ретельно вивчити можливі економічні, соціальні й політичні наслідки, до яких призведе прийняття постанови. Це О. Афонін, О. Коваль, І. Малкович, К. Клімашенко і, як не дивно, представники Мінфіну, Мінекономіки та Держмиткому. Заступник голови Держкомтелерадіо В. Шевченко, який вів засідання робочої групи, утримався від однозначності у висловленні своєї позиції.

Відбулося всього чотири засідання робочої групи. Однак якоїсь спільної для всіх учасників думки не напрацьовано. На підсумкове засідання Міжвідомчої комісії (воно відбулося 15 червня) винесли інформацію, що зафіксувала саме ці дві позиції, і тристорінковий варіант проекту постанови, який фактично відповідав початковому. Хоча було й дещо, що відрізняло його. По-перше, з нього вилучили квоту у 20 млн пр. і надали право щорічного визначення її розміру Кабінетові Міністрів України. По-друге, з тексту прибрали позиції по величезних штрафах щодо порушників постанови, застосування яких могло не залишити на просторах незалежної України жодного з вітчизняних видавництв та книготорговельних підприємств, оскільки суми пропонованих штрафів складали мільйони гривень. Однак залишився абсурдний пункт, який зобов’язував українських видавців видавати один наклад книги двома мовами – українською й іншою – у пропорції 60 і 40 %.

Підсумкове засідання вів безпосередньо В. Кириленко. Проте всі його спроби підштовхнути членів комісії до одноголосної підтримки «квотної постанови» не увінчувалися успіхом. Розмова за круглим столом набрала затяжного й навіть непримиримого характеру. Причому перевага була на боці тієї частини комісії, яка виступала за необхідність проведення комплексних досліджень можливих наслідків від введення цієї постанови в дію. Розуміючи, що пропозиція про пере-дання проекту постанови в Кабмін для затвердження не набере більшості, віце-прем’єр-міністр не ризикнув поставити її на голосування, заявивши, що регламентом роботи комісії це не передбачено. У результаті було прийняте вольове Протокольне рішення:

«1. Проект плану заходів зі створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження в цілому схвалити.

Держкомтелерадіо (Чижу І. С.) у місячний термін подати Кабінету Міністрів в установленому порядку проект урядового рішення щодо затвердження плану заходів.

2. Проекти нормативно-правових актів щодо сприяння розвитку книговидавничої справи в Україні та регулювання імпорту видавничої продукції в цілому схвалити.

Держкомтелерадіо (Чижу І. С.) після доопрацювання подати Кабінету Міністрів в установленому порядку проекти відповідних актів.
Термін - до 15 липня 2006 р.»

Щодо плану заходів зі створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження, то особливих зауважень він не викликав. Ось його текст:

Проект


від «_
ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням
Кабінету Міністрів України
__»_______________2006 року

ПЛАН ЗАХОДІВ
зі створення сприятливих умов для розвитку
вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження



Захід

Відповідальні за виконання

Термін виконання
1.
Розроблення і подання до Кабінету Міністрів України проекту концепції Державної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)

Держкомтелерадіо, Мінфін, Мінекономіки, МКТ, МОН, ДАК «Укрвидавполіграфія»
Жовтень 2006 року
2.
Підготовка і внесення змін до Закону України від 5 червня 1997 року № 318 «Про видавничу справу» з урахуванням сучасного стану і тенденцій подальшого розвитку книговидання (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
Держкомтелерадіо, Мінфін, Мінекономіки, Мін’юст, МКТ, МОН, ДАК «Укрвидавполіграфія» 2006-2007 роки
3. Розроблення плану заходів щодо створення за участю держави всеукраїнської мережі книгорозповсюдження, яким передбачено виділення приміщень для книгарень та складів (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
Держкомтелерадіо,Мінфін, Мінекономіки, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації, ДАК «Укрвидавполіграфія»
2006-2007 роки
4.
Розроблення та впровадження в рамках єдиної інформаційної системи:
- інтернет-порталу «Книги України» з метою повного представлення в інтернеті книговидання;
- інформаційної системи «Books in Print» («Книжки, що виходять друком»)
(з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)

Держкомтелерадіо, Мінтрансзв’язку, МКТ, Мінфін, Мінекономіки, МОН, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
2006-2007 роки
5.
Прискорення прийняття Постанови Кабінету Міністрів України «Про передання Державному комітету телебачення і радіомовлення повноважень з управління корпоративних прав держави стосовно ДАК "Укрвидавполіграфія"» з метою захисту інтересів держави й акціонерів державної акціонерної компанії «Українське видавничо-поліграфічне об’єднання» та підвищення ефективності функціонування компанії
Держкомтелерадіо, Мінфін, Мінекономіки, Мін’юст, ФДМУ До 1 серпня 2006 року
6. Розгляд питання та в разі можливості запровадження пільгового кредитування банківськими установами підприємств сфери видавничої справи Держкомтелерадіо, Мінфін, Мінекономіки, Національний банк
До 1 вересня 2006 року
7.
Внесення пропозицій щодо встановлення і запровадження нормативів мінімального забезпечення громадян книготорговельними послугами в кожній адміністративно-територіальній одиниці (з урахуванням пропозицій громадських організацій)
Держкомтелерадіо, Держспоживстандарт, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації До 1 жовтня 2006 року
8.
Внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2005 року № 157 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року № 50» щодо звільнення всіх суб’єктів видавничої справи державної та державної (корпоративної) форм власності від відрахувань до державного бюджету в розмірі 50 % прибутку (доходу)
Держкомтелерадіо, Мінфін, Мінекономіки, Мін’юст, ФДМУ До 1 жовтня 2006 року
9.
Ініціювання внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - повернення пільги суб’єктам видавничої справи, які реалізують книги українського виробника (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
Держкомтелерадіо Червень-липень 2006 року
10.
Приведення текстового опису товарів та кодів товарів, визначених пунктом «о» статті 19 Закону України «Про Єдиний митний тариф», у відповідність до вимог Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності
Держмитслужба, Держкомтелерадіо  2006 рік
11.
Забезпечення вдосконалення видавничої термінології, визначеної у законодавчих актах, а також чинних державних і галузевих стандартах, з урахуванням новітніх технологій виготовлення видавничої продукції
Держкомтелерадіо, Держспоживстандарт 2006-2007 роки
12.
Внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» - викладення позиції 10 додатку 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна в такій редакції: «видання, виготовлення, розповсюдження книг та торгівля шкільним приладдям (у частині площ, які використовуються із цією метою)»
Держкомтелерадіо, Мінекономіки, Мінфін, ФДМ До 1 вересня 2006 року
13.
Внесення змін до Закону України від 15 грудня 2005 року № 3205-IV «Про внесення змін до Закону України "Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти"» щодо закупівлі видавництвами паперу, поліграфічних матеріалів та послуг за процедурою закупівлі в одного учасника (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
Мінфін, Мінекономіки, МКТ, МОН, Держкомтелерадіо 2006 рік
14.
Внесення змін до Постанов Кабінету Міністрів України від 27 жовтня 2001 року № 1445 та від 22 березня 2002 року № 362 щодо здійснення видавництвами закупівлі витратних імпортованих матеріалів для виробництва друкованої продукції за рахунок бюджетних коштів (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
Держкомтелерадіо 2006 рік
15. Внесення змін до бюджетних програм випуску видавничої продукції з передбаченням коштів на доставку видань до споживачів
Мінфін, Мінекономіки, за участю міністерств та інших органів виконавчої влади - державних замовників
2006 рік
16.
Включення до обсягів державного замовлення на виготовлення теле- і радіопродукції тематичних теле- і радіопрограм, присвячених пропаганді книги й читання
Держкомтелерадіо, Національна телекомпанія, Національна радіокомпанія Постійнос
17. Систематичне розміщення у відділеннях поштового зв’язку УДППЗ «Укрпошта» інформації від видавництв про випуск вітчизняної книжкової продукції та каталогів для всебічного інформування населення й реалізації за системою «Книга-поштою»
Мінтрансзв’язку, Держкомтелерадіо, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська
та Севастопольська міські держадміністрації
Постійно
18.
України за системою «Книга-поштою» та передплатою за «Каталогом видань України» ДП «Преса»
Мінтрансзв’язку, УДППЗ «Укрпошта», ДП «Преса» 2006 рік
19.
Опрацювання питання щодо розроблення та запровадження системи індикативних цін при ввезенні книжкової продукції на митну територію України
Держкомтелерадіо, Держмитслужба До 1 жовтня 2006 року
20.
Вивчення питання щодо можливості ратифікації Флорентійської конвенції та Найробського протоколу (з урахуванням пропозицій громадських організацій)
Держкомтелерадіо, МОН 2006 рік
21.
Розроблення проекту положення з удосконалення випуску та доставки навчальної літератури для загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладів (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
МОН, Держкомтелерадіо, Мінсім’ямолодьспорт 2006 рік
22.
Розроблення положення про апробацію та моніторинг якості підручників (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
МОН 2006 рік
23.
Розроблення та затвердження порядку поновлення шкільних бібліотечних фондів підручниками для старших (9-11) класів 11-річної школи й термінів їх використання до повної заміни навчальною літературою за новими програмами 12-річної школи. З цією метою внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 року № 1378 «Про вдосконалення роботи із забезпечення учнів і студентів навчальних закладів підручниками та посібниками» (з урахуванням пропозицій громадських організацій)
МОН 2006 рік
24.
Створення інституту експертів з визначення якості змісту підручників. Удосконалення положення про надання грифів навчальної літератури та розроблення нового положення про Всеукраїнський конкурс підручників (з урахуванням пропозицій громадських організацій)
МОН 2006 рік
25.
Внесення змін до законодавства щодо подовження термінів з 90 до 365 днів зарахування виручки резидентів на їх валютні рахунки при здійсненні експортних операцій (з урахуванням пропозицій громадських організацій) Держкомтелерадіо, Держмитслужба 2006 рік Підготовка і внесення відповідних змін до законодавства стосовно надання державним спеціалізованим видавництвам статусу національних (з урахуванням пропозицій громадських організацій)
Держкомтелерадіо 2006 рік
26.
Підготовка та проведення репрезентативного соціологічного дослідження ролі української книги в суспільстві та її впливу на формування національної свідомості (у регіональному й загальнодержавному вимірі) (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
НАНУ, Держкомтелерадіо, Інститут соціології До 1 жовтня щорічно
27.
Розроблення та запровадження кодів статистичного обліку й виділення оптового та роздрібного продажу книжок окремими рядками з існуючих рубрик «виробництво поліграфічної продукції» і «роздрібний продаж книжок та паперових виробів» (з урахуванням пропозицій УАВК та інших громадських організацій)
Держкомстат, Держкомтелерадіо 2006 рік
28.
Внесення пропозицій щодо збільшення посадових окладів працівникам бібліотек регіонального рівня та встановлення нормативу щорічних відрахувань із місцевих бюджетів на поповнення фондів сільських, селищних та районних бібліотек (з урахуванням пропозицій громадських організацій)

Мінфін, Мінекономіки, МКТ, Рада міністрів АР Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські держадміністрації
2006 рік

Події липня: розвал помаранчевої коаліції, обрання Головою Верховної Ради лідера соціалістів О. Мороза, створення антикризової коаліції – відсунули на другий план і затвердження заходів, і роботу Міжвідомчої комісії, і виконання самого указу Президента України. Новий уряд не виявив конкретних активних дій, спрямованих на реалізацією заходів, намічених попереднім урядом. Листи, направлені асоціацією на ім’я Президента України В. Ющенка, віце-прем’єр-міністра Д. Табачника, нового голову Держкомтелерадіо Е. Прутніка, з проханням якомога швидше повернутися до проблем створення інфраструктури видавничої справи в Україні, відновлення роботи Міжвідомчої комісії, а відповідно й виконання указу Президента України не викликали позитивної реакції з боку адресатів.

Таким чином, 2006 рік, що міг би стати переломним у долі української книги - урешті-решт запустити механізми її динамічного розвитку на основі пільгового оподаткування та проекту заходів, розроблених відповідно до указу Президента, перетворився на рік нереалізованих бажань і втрачених можливостей.

Про інші події 2006 року про те, що принесе книговидавничій справі України 2007 рік, -у наступних публікаціях.



Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів, голова експертної комісії Національної ради з питань культури і духовності при Президентові України
Олександр АФОНІН

НазадДо верху
 SHOP.VlasnaSprava.info 

Інтернет-магазин ділової книги "ВЛАСНА СПРАВА" рекомендує:


  Колонка експерта  

Українська книга стрімко летить у безвість наче славнозвісний потяг Хюндай

Нещодавно в одній з інформагенцій столиці відбулась прес-конференція, на якій провідні оператори вітчизняного книжного ринку разом з новим керівництвом Комітету культури та духовності України шукали рецепт виживання української книги, яка сьогодні знаходиться в стані агонії...




MATRA PROGRAMME,
NETHERLANDS MINISTRY
OF FOREIGN AFFAIRS
Технологічна підтримка Activemedia
Rambler's Top100