Інформаційне повідомлення про відкритий доступ JISC (Joint Information Science Committee)

Відкритий доступ

Інформаційне повідомлення Квітень 2005

Всесвітня мережа (World Wide Web) надає можливість науковцям зробити результати їхніх досліджень доступними всім, всюди та повсякчас. Це стосується статей у наукових журналах, незважаючи на те, чи передплачують бібліотеки ці журнали, чи ні. А також інших різновидів наукових публікацій – доповідей на конференціях, дисертацій, звітів про дослідження. Таку можливість називають відкритим доступом (Open Access).

Науковці публікують результати своїх досліджень, щоб засвідчити свої права на ці дослідження, а також, щоб надати можливість іншим дослідникам ґрунтуватися на вже досягнутих результатах. Якщо ці публікації – статті в журналах, то лише найзаможніші організації можуть собі дозволити передплачувати достатню кількість наукових журналів. Отже, дослідники не завжди вчасно дізнаються про важливі для них статті і не завжди мають можливості доступу до них. Відкритий доступ змінює цю ситуацію.

Що таке відкритий доступ

Наукова література у відкритому доступі – це безкоштовні онлайнові примірники рецензованих журнальних статей, виступів на конференціях, технічних звітів, тез і дисертацій, дослідницьких матеріалів. У більшості випадків для користування ними не існує ліцензійних застережень для читачів. Отже, їх можна вільно використовувати для досліджень, навчання та інших цілей.

Що не називають відкритим доступом

Існує багато непорозумінь щодо відкритого доступу. Його плутають із самвидавом, способом уникнути рецензування та публікації, другорозрядним і дешевим шляхом наукового видавництва. Насправді, відкритий доступ – це лише можливість зробити результати наукових досліджень вільно доступними онлайн для всієї наукової спільноти.

Як забезпечують відкритий доступ?

Існують різні способи забезпечення відкритого доступу. Науковець може розмістити примірник своєї статті в архіві чи репозитарії відкритого доступу, або опублікувати її в журналі відкритого доступу. Окрім того, дослідник може розмістити текст статті на власному веб-сайті або на веб-сайті свого наукового відділу. Найважливіше, що всі три шляхи до відкритого доступу уможливлюють набагато вільніший доступ користувачів до наукової статті, на відміну від статті, захованої у передплатному журналі. Перші два способи забезпечують більший систематизований і організований підхід і збільшують шанси на те, що інші дослідники знайдуть та прочитають ці статті.

Архіви чи репозитарії відкритого доступу – це цифрові колекції наукових статей, які поповнюють самі автори. Якщо йдеться про журнальні статті, то їх архівують або перед публікацією (препринт), або вже після публікації (постпринт). Такий спосіб архівування називають "самоархівуванням". Репозитарії також містять метадані кожної статті (назву, автора та інші біографічні деталі) у форматі Open Archives Initiative Protocol for Metadata Harvesting (OAIPMH, Протокол для Збору Метаданих Ініціативи Відкритих Архівів). Щоб дістатися цих архівів, Ви можете скористатися Google або іншими спеціалізованими пошуковими системами для сфокусованішого й ефективнішого пошуку. Ці пошукові системи постійно збирають дані архівів з усього світу та творять світову базу даних поточних наукових досліджень.

Репозитарії відкритого доступу можуть бути мультидисциплінарними та міститися в університетах чи інших науково-дослідницьких організаціях. Або можуть бути централізованими і тематичними, як, наприклад, з фізики і суміжних наук – arXiv (arxiv.org — тут і далі – примітки перекладачів). На початку 2005-го року у Великій Британії вже було 40 архівів відкритого доступу, і ще багато університетів і дослідницьких організацій планували створення репозитарїів (зараз у Великій Британії їх вже 83). Перелік архівів відкритого доступу Великої Британії (зрештою, як і інших архівів світу) міститься на сайті Eprints.org Саутгемптонського університету (Southampton University).

Якщо Ваша організація ще не має свого архіву, варто почитати цей сайт і отримати вичерпну інформацію про те, як започаткувати свій архів. "Самоархівування" – це міжнародний рух, що стрімко розвивається. Кілька організацій, які надають фінансову підтримку науковим дослідженням, планують розміщення у централізованих архівах публікацій своїх грантоотримувачів (йдеться про NIH, FRPAA, Howard Hughes Medical Institute (США), Wellcome Trust, 6 Research Councils UK (Велика Британія), FWF (Австрія), Canadian Institutes of Health Research (Канада), CEMAGREF, CIRAD, CNRS, INRA, INRIA, INSERM, IRD, the Pasteur Institute і HAL (Hyper Article on Line) у Франції, тощо).

Якщо Вам здається, що видавець журналів заборонятиме Вам архівувати Вашу статтю, насправді досить часто він не проти. Детальну інформацію про політики видавців журналів щодо самоархівування і авторських прав можна прочитати на веб-сайті проекту SHERPA Ноттінґемського університету (Nottingham University).

Журнали відкритого доступу – це рецензовані журнали, статті яких доступні всім користувачам он лайн і безкоштовно. Досить часто їх видають і традиційним друкованим способом. Журнали, які видають наукові установи або які мають значні субсидії, не потребують авторської або посторінкової оплати. Інші журнали беруть плату за публікацію статті. І повертають протилежною стороною традиційну модель, за якої бібліотеки платять за передплату журналів.

Плату за публікацію статті вносить сам автор, або, найчастіше, її покриває науковий грант чи організація, в який працює автор. Цілком можливо, що Ваша організація вже ухвалила рішення сплачувати за статі для публікації в журналах відкритого доступу, або ваші грантодавці вже запровадили таку політику. Перелік організацій, які дозволяють використовувати наукові гранти на ці потреби міститься на сайті BioMed Central.

BioMed Central – це знане видавництво більше ніж 100 журналів відкритого доступу. Серед інших прикладів можна назвати журнали Public Library of Science – PloS Medicine, PloS Biology, тощо. У випадку, якщо автор має обмежені фінансові можливості, BioMed Central, PloS та інші видавці журналів відкритого доступу можуть опублікувати Вашу статтю безкоштовно. Розмір авторської плати різниться. Наприклад, BioMed Central бере 330 фунтів за статтю у більшості журналів, які видає. PloS бере 1500 доларів (близько 800 фунтів). 2003-го року JISC (Велика Британія) уклав угоду з BioMed Central, що він сплачуватиме авторську плату за публікації у більш ніж 90 біомедичних журналах.

Вичерпний список журналів відкритого доступу з усіх наукових дисциплін підтримує Лундським Університетом (University of Lund). На початку 2005-го року цей список містив більше, ніж 1400 журналів (зараз їх вже 2510). Багато журналів відкритого доступу мають імпакт-фактор та індексуються Інститутом Наукової Інформації (Institute for Scientific Information) в Мережі Знань/ Мережі Наукових Послуг (Web of Knowledge/ Web of Science service). У червні 2004 року таких журналів було 239.

Ще один різновид журналів відкритого доступу – це так звані "гібридні" журнали, в яких наукові статті доступні усім безкоштовно в режимі онлайн, за умови, що автор сплачує за публікацію. Прикладом такого журналу є Proceedings of the National Academy of Sciences, який бере за статтю відкритого доступу авторську плату в розмірі 1000 доларів (зараз гібридну модель впроваджують вже як мінімум 17 найбільших видавців наукових журналів).

Навіщо авторам забезпечувати відкритий доступ до своїх досліджень?

Нині вже існує безліч доказів, що дослідницькі статті, зархівовані науковцями у відкритому доступі, цитують набагато частіше, ніж статті з традиційних журналів. У більшості царин науки рейтинг цитування зростає як мінімум вдвічі завдяки самоархівуванню. А подекуди і набагато вище. Отже, такий різновид відкритого доступу робить дослідження набагато впливовішими. Окрім того, життєвий цикл статті – коли дослідження публікують, читають, цитують і надалі розвивають в інших дослідженнях інших науковців – інтенсифікується та прискорюється якщо результати дослідження доступні у відкритому доступі. Хіба б Вам не хотілося мати доступ до всіх потрібних Вам статей, легко і без жодних застережень?

Цю статтю написала Алма Свон (Alma Swan, Key Perspectives Ltd) на замовлення JISC. Статтю підготувала до публікації та відредагувала Сара Гассен (Sara Hassen) та JISC Communications Team.

Інші формати цієї статті іншими мовами містяться на
Переклад українською – Дінари Чубарової та Ірини Кучми (грудень 2006).
Додаткова інформація та ресурси:
Проекти відкритого доступу в JISC:
Програма JISC — FAIR вивчає та оцінює різноманітні механізми спільного доступу до наукових ресурсів:
 
Проекти DAEDALUS та TARDis вивчають різноманітні моделі створення ефективних репозитаріїв у наукових організаціях: та http://tardis.eprints.org/
 
Проект ePrints UK створює національні та тематичні сервіси для доступу до електронних публікації (e-prints) у відкритих архівах-репозитаріях:
 
Архіви відкритого доступу та самоархівування:
На сайті Eprints.org міститься загальна інформація про архіви відкритого доступу, список архівів та довідник щодо створення власного архіву: http://www.eprints.org/
 
Найпопулярніші пошукові машини матеріалів у відкритому доступі:
OAIster
та Citebase
 
Проект SHERPA розвиває архіви відкритого доступу в дослідницьких університетах: http://www.sherpa.ac.uk/
Дозвіл від видавців на архівування статті у відкритому доступі можна перевірити
за видавцем: www.sherpa.ac.uk/romeo.php
за журналом:
 
Директорія репозитаріїв відкритого доступу: http://www.opendoar.org/
Журнали відкритого доступу:
BioMed Central — найбільше видавництво журналів відкритого доступу — http://www.biomedcentral.com/
 
Список грантодавців, які оплачують публікації у відкритому доступі:
 
Public Library of Science: http://www.plos.org/
 
Директорія журналів відкритого доступу: http://www.doaj.org/
Цитування досліджень у відкритому доступі та імпакт-фактор:
Перші дослідження про зростання імпакт-фактору дослідницьких статей у відкритому доступі – автор Стів Лоуренс (Steve Lawrence): www.nature.com/nature/debates/e-access/Articles/lawrence.html
 
Дослідження продовжив Михаль Куртці (Michael Kurtz):
http://cfa-www.harvard.edu/~kurtz/jasist1-abstract.html та
http://cfa-www.harvard.edu/~kurtz/jasist2-abstract.html
Одна з останніх публікацій про вплив статей відкритого доступу Гарнада і Броуді (Harnad and Brody):
www.dlib.org/dlib/june04/harnad/06harnad.html
Інші ресурси відкритого доступу:
http://www.arl.org/sparc/

 
Дискусійний форум американських науковців (переважно для дослідників):