Вона. Київська Русь. Книга 5 (ХIV), 2007 (7515) рік

Так було здавна – коли потрібно було знайти причину невдачі, казали: «Cherchez la femme» («шукайте жінку»). І зовсім не важило, чи була та femme причетною до подій. У Європі особливо привабливих femme спалювали, у нас до них ставилися по-різному. Одних боялися, інших обожнювали, до ще інших прислухалися, а ще-ще іншим закривали рота. Хай там як, а вчені мужі завжди радили «не йняти віри жінкам».

У п’ятому (чотирнадцятому) номері «Київської Русі», що має назву «ВОНА», про жінку мовиться без остраху, пієтету, без блюзнірства й оспівування – ЇЇ аналізують, репрезентують, шукають і віднаходять.

ВОНА буває різна, так само, як і ВІН. Але ЇЇ не варто ігнорувати, як не варто ігнорувати природу, підсвідоме й усе ірраціональне. Суб’єкт мовлення при цьому не важливий – головне, що мовиться про НЕЇ.

У романі «Книга радості» Юрія АНАНКА ЇЇ так багато, що часом губишся в тексті. ВОНА у думках, листах, мовчазних розмовах, промовах. Чи почує ВОНА його? Чи зрозуміє? Взагалі, чи можливе порозуміння між такими різними та однедоповнюваними істотами? Про НЕЇ мовить і Олександр АПАЛЬКОВ у «Забороненій зоні».

Щоб визначитися з чимось, варто поглянути на проблему з різних (часом протилежних) боків. Саме тому ми пропонуємо прозу Людмили ТАРАН і АТАНАЇ. Можливо, істину ви там не знайдете, але частину правди – обов’язково. Також запрошуємо вас у ЇЇ поетичний світ. У добірці поезій Маріанни КІЯНОВСЬКОЇ мовиться про дещо зникоме, але надзвичайно важливе, про те, без чого важко жити, але з чим часом неможливо перебути кожну мить людського життя. Мозаїчний і еклектичний світ ЇЇ поетичної душі також творять учасниці літстудії «ПЕРЕХРЕСТЯ»: Вікторія ОСТАШ, Валентина Захарченко-Бурцева, Альбіна Маляр, Антоніна Окініна, Надія Садова (рубрика «Робітня»).

У цьому номері КРу ми не тільки читаємо, але й багато говоримо з НЕЮ. Маємо три розмови з представницями різних мистецьких галузей – з музикантками Лесею та Галиною ТЕЛЬНЮК, маляркою Терезою ПРОЦЬ, письменницею й театрознавцем Лією ШЕВОЮ. Знаючи, що ВОНА любить не тільки говорити, але й запитувати, подаємо інтерв’ю Олени ШАРГОВСЬКОЇ з Богданом-Олегом ГОРОБЧУКОМ.

Звичайно, про «НЕЇ» можна говорити довго, багато, безперервно. Але ж і ВІН може стати предметом змістовних дискусій у ЇЇ текстах. Критичні статті Ярослава ГОЛОБОРОДЬКА, Євгена ПОВЄТКІНА, рецензії дописувачів КРу дозволяють у цьому пересвідчитися.

Але досить розмов, варто віднаходити та прочитувати... СЕБЕ.