Лист віце-прем'єр-міністру України Васюнику І.В.

Вих. № 17/02
від 09.02.2009 р.

Віце-прем’єр-міністру України
Васюнику І.В.

Шановний Олександре Івановичу!

Кабінетом Міністрів України протягом минулого року було реалізовано декілька конкретних кроків у напрямку захисту вітчизняних суб’єктів видавничої справи від чиновницького свавілля.

Зокрема мова йде й про ті документи, які ставлять за мету зупинення руйнації видавничих і книгорозповсюджувальних структур за допомогою такого інструменту, як орендні стосунки. Останні роки цей інструмент широко використовувався певною категорією керівників центральних і регіональних органів влади та став причиною зникнення сотень книгарень і десятків видавництв, які, будучи викинутими на вулицю з десятиліттями орендованих приміщень в будівлях загальнодержавної та комунальної власності, припинили своє існування.

Нинішня стаття 73 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», захищаючи видавництва від пресингу орендодавців, на жаль, не тільки, як і раніше, залишає в орендному зашморгу багатостраждальну книжкову торгівлю, а й може призвести до масового банкрутства.
Проблема полягає в горезвісних 50 відсотках україномовної літератури, яка, згідно цієї статті, повинна бути присутня в асортименті будь-якого видавництва чи книгарні, якщо вони розраховують на лояльне ставлення до них закону в питаннях орендних стосунків.

Що стосується видавництв, то тут загалом проблем немає, а от книгарням знову непереливки, оскільки при всьому своєму бажанні вони не можуть забезпечити у власному асортименті не тільки 50, а навіть 25 відсотків видань через фізичну відсутність такої кількості україномовної книги на українському книжковому ринку.

Реальний аналіз статистики друку, наданої Державною науковою установою «Книжкова палата України імені Івана Федорова», даних щодо видань навчальної та соціально значущої літератури, виданої за держзамовленням Міністерством освіти та науки та Держкомтелерадіо України, свідчать про таке:

• із загальної кількості книжок, що вийшли в світ в Україні протягом 2008 року, україномовні видання складають 15 977 титулів, або 68,3% та мають сумарний наклад 31 млн. 630 тис. екземплярів, або 56,5% від загалу;
• із загальної кількості україномовних видань 2008 р. близько 5,5 тис. титулів, або 34% та 17 млн. 130 тис. екземплярів, або 54,2% складають навчальні, соціально значущі та відомчі видання, виконані за бюджетні кошти і які не є предметом ринкових відносин, оскільки поширюються безоплатно по навчальних закладах, бібліотеках, державних установах.

Таким чином, предметом купівлі-продажу на книжковому ринку України протягом року могли бути лише 10477 титулів загальним накладом у 14 млн. 500 тис. екземплярів. Це значить, що середній наклад кожної назви україномовної «ринкової» книги складає лише 1380 примірників. Однак це середнє арифметичне! За даними ж Книжкової палати України імені Івана Федорова, понад 8200 видань мали середній наклад від 100 до 500 примірників, а загалом протягом минулого року кількість видань, що вийшли накладом від 100 до 1000 примірників, склали понад 13тис. 200 примірників, або 57% від загальної кількості назв. Тобто лише максимум 5,0 тис. найменувань україномовних видань із усіх книжок, що вийшли друком упродовж поточного року, можуть бути присутні на ринку.

Якщо абстрагуватися від книжкових базарів, лоточної та кіоскерної торгівлі, а орієнтуватися лише на стаціонарні книгарні з торговельною площею понад 100 м2, яких, за даними УАВК, в Україні трохи більше 600, то навіть ці книгарні (особливо периферійні), взявшись, відповідно до закону, забезпечити пропорції у своїй асортиментній базі 50 відсотків україномовної книги вітчизняного видання, фактично будуть банкрутами, оскільки це змусить їх обмежити асортимент книгарні 7—8 тисячами назв літератури разом із російськомовною та імпортованою. Та й то це буде можливим лише за умови забезпечення одночасного контакту всіх дрібних українських видавництв з усіма книжковими магазинами, що в нинішніх умовах апріорі неможливо.

Таким чином, норма в 50 обов'язкових відсотків україномовної літератури в асортиментній базі книгарень та книготорговельних підприємств фактично перетворює їх на збиткові крамнички, які неспроможні забезпечити своє функціонування за рахунок реалізації книги. Для того, щоб ця норма могла бути застосована до українських книгарень без нанесення їм шкоди, потрібне зростання середніх накладів назв україномовної літератури як мінімум до 3,5—4,0 тис. екземплярів при збереженні кількості титулів не менше 15 тисяч назв. Однак в умовах кризи, відсутності можливостей кредитування видавничих, та й не тільки видавничих, проектів, обвального падіння платоспроможності населення це не може бути здійснене.

На підставі вищевикладеного вважаю за необхідне запропонувати таке:

• Кабінету Міністрів призупинити застосування до книгарень та книготорговельних підприємств норми бюджетного закону про обов'язковість наявності в їхньому асортименті 50% україномовної літератури.
• При підготовці Кабінетом Міністрів, відповідно до Постанови Верховної Ради № 601-IV від 16.01.2009 р., проекту Закону України «Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств книгорозповсю-дження» передбачити вилучення цієї норми для книгарень та книготорговельних підприємств, принаймні на період до завершення кризи.

Щиро розраховую на розуміння Вами піднятої мною проблеми і позитивну реакцію на це звернення.

З повагою
президент УАВК,
голова експертної комісії
з питань книговидання та
бібліотечної справи
Національної ради з питань
культури та духовності при
Президентові України                              

О. Афонін