Постомодерн: реклама книги
В Україні вже з'явилась вітчизняна постмодерна література. Але ж цей мистецький напрям поширюється і на спосіб життя, що має бути інформаційно насиченим, еклектичним, трохи пафосним і кітчевим. А завданнями постмодерних ЗМІ, як зазначають теоретики, вже мають бути не інформування чи вплив на маси, а виховання аудиторії, культурний розвиток своїх читачів-глядачів-слухачів.
Цю тенденцію одразу ж відчули медіафахівці ГО "Українська медіа-спілка" та журнал "Телерадіокур’єр" презентують Всеукраїнський медіа-проект "Українські ЗМІ – за книгу!" Вже відбулись три Медіа Клуби, учасниками яких стали представники майже 100 електронних і друкованих ЗМІ, видавництв, книгарень та інших зацікавлених організацій. Не варто розповідати про становище книгоіндустрії в Україні. Ми самі бачимо прилавки, заповнені низькоякісними російськими детективами, а потім їздимо на міжнародний Форум книговидавців до Львова, просто щоб здивуватись великій кількості українських книг там. Чому ж їх немає тут, на прилавках, серед Мариніних, Донцових та інших? З цього приводу видавці нарікають на книгорозповсюджувачів. Вони, в свою чергу, дорікають читачам, що "не читають-не купують". Реклама читання - ось конструктивне вирішення проблеми!
Всеукраїнський медіапроект "Українські ЗМІ - за книгу!" є безпрецедентним!
Одним з пріоритетних завдань проекту є створення Банку даних про ЗМІ і журналістів, що висвітлюють книжкову тематику. Практики повномасштабної співпраці суб'єктів медіаринку та книгоіндустрії в Україні раніше не було. Є позитивні, але поодинокі приклади, коли окремі регіональні ЗМІ більш-менш системно працюють з місцевими видавництвами чи книгарнями. З електронних ЗМІ можна назвати Волинську ОДТРК, ТРК "Рудана" (м. Кривий Ріг), ТРК "Алекс" (м. Запоріжжя). Іноді з'являються публікації про книги у всеукраїнських газетах чи сюжети на загальнонаціональних телеканалах, спричинені, як правило, яскравими промо-акціями. Проте систематичного і грамотного висвітлення діяльності видавців у ЗМІ немає. Однак сьогодні вже можна говорити про цікавий прецедент, створений Національною телекомпанією України. "Перший Національний" розпочав у вересні довгостроковий соціальний проект "Читай українське!", що передбачає виробництво і показ циклу відеороликів на підтримку вітчизняної книги. Але така промоція, на думку окремих учасників презентації проекту, що відбулася на Форумі видавців у Львові, скоріше дає відчуття меншовартості української книги, а не заохочення читати. Тому лише гумором та усмішкою або ж епатажем та високоякісним продуктом, які апелюють до молодої генерації читачів, можна привернути увагу до книги. Як, наприклад, медіапроект видавництва "Теза" "Дика енергія. Лана". Наступним завданням проекту "Українські ЗМІ - за книгу!" є налагодження довгострокової і взаємовигідної співпраці між видавцями, продавцями книг та засобами масової інформації. Головними напрямками є інформування профільних журналістів про цікаві літературні події та акції, проведення соціальних та комерційних рекламних кампаній з книжкової тематики, залучення видавців до участі у підготовці та фінансуванні книжкових медіапроектів.
На Медіа Клубі у Києві Елеонора Сімонова, директор видавництва "Нора-Друк" сказала: "Вихід книжки - це дійсно інформаційний привід, але все завжди впирається у фінанси. Якщо в нас є 200 чи 500 журналістів, і якщо я кожному з них надсилатиму книжки, то це для мене будуть завеликі витрати. Я роблю ставку на тих, хто готовий писати, але я хочу, щоб це потім було ефективно".
Патетично відгукнулись журналісти. Наведемо вислів Лесі Ганжі: "Власне, ми всі хочемо робити щось дуже хороше і мудре, але не завжди знаємо, як це робити, в нас дуже мало досвіду. Все, що ми зараз робимо, - це, по суті, нарощуємо досвід на власних помилках".
Скептичні видавці казали, що реклама в ЗМІ є занадто дорогою для них. Але не забувайте, що ми живемо у постмодерному світі! Сьогодні ефективним є "синергетичний ефект", тобто отримання додаткового прибутку на створенні мега-проектів, зрощенні різних сегментів ринку. Для ЗМІ не обов'язково потрібні гроші, збільшення аудиторії за рахунок читачів книг - теж прибуток.
Дмитро Капранов, директор видавництва "Зелений пес", письменник, на Медіа Клубі зазначив: "Варто говорити про процес взаємного наближення, і цей процес цікавий не лише економічно, а й ідеологічно. Якщо ми не повернемо книжці провідну роль у суспільстві, то у ЗМІ не буде кому працювати...Ми всі робимо одну справу, ми зберігаємо вид "людина розумна", бо на цьому видові ми будуємо свої життєві концепції".
Співпраця працівників медіа та видавців можлива в умовах взаєморозуміння. Тому у рамках проекту "Українські ЗМІ - за книгу!" і надалі відбуватимуться Медіа Клуби, на яких представники книжкового ринку та мас-медіа братимуть участь у дискусіях, навчальних семінарах і майстер-класах. Саме там видавців вчитимуть, як працювати з журналістами та ЗМІ. Василь Яцура, головний редактор видання "Телерадіокур'єр", зазначив, що навчальні семінари для видавців - це найважливіший аспект: "Нікого з видавців не готували на те, щоб вони були фахівцями з PR чи самотужки робили ролик". Нагадаємо, що нинішнє становище видавництв не надто фінансово могутнє, тому навряд вони можуть дозволити мати штат фахівців з PR чи прес-секретарів. А от журналістів учити писати немає потреби. Окрім того, медіа фахівці також є активними учасниками книговидавничого процесу. Адже серед працівників медіагалузі, як нагадав Василь Яцура, "кожен третій - поет, кожен п'ятий - прозаїк".
Про цікавий зарубіжний досвід розповіла 10 жовтня на київському Медіа Клубі Ірина Кучма, менеджер програми "Соціальний капітал та Академічні публікації" Міжнародного фонду "Відродження". Якось польські видавці почали демонстративно писати в анонсах про свої презентації оголошення: "ЗМІ не допускаються!". Журналісти почали обурюватись, занервували та нарешті звернули увагу на своїх виробників книг. Врешті-решт, між польськими видавцями і ЗМІ склались дуже професійні стосунки у форматах "медійного патронату" або "угоди про співпрацю".
Ірина Кучма зазначила: "Досвід інших країн показує, що хоч телевізійна реклама і не має прямого ефекту для продажу книжок, але вона робить книжку елементом повсякденного життя. Якщо видавці хочуть, щоб їхні книжки купували, то книжка повинна бути на телеекрані, щоб люди бачили, що книга - це не якась екзотика, а повсякденна річ, потрібна щодня чи щотижня".
Серед пріоритетних завдань проекту - виробництво та розповсюдження серед ЗМІ медіапродукції з книжкової тематики, а в разі потреби - і циклової телепрограми з книжкової тематики для всіх зацікавлених регіональних телеканалів. Це принципова провокація-заохочення каналів самостійно готувати свою продукцію.
А найголовніше і найприємніше для медіафахівців - перший Всеукраїнський професійний конкурс "Українські ЗМІ - за книгу!", що має відбутися вже наступного року.
Отже, нагороди чекають вас, постмодерні журналісти!
|