Окупація. Київська Русь. Книга 3 (ХІІ), 2007 (7515) рік

7514-й від створення світу - перший рік журналу «Київська Русь» завершився. Новий, 7515-й починається «Окупацією».

Третю (дванадцяту) книгу «Київської Русі» сформовано довкола трьох основних текстів - добірки віршів Бориса ОЛІЙНИКА «З окупаційного зошита», фрагменту з роману-апокрифу про Ісуса Христа та його апостолів «Остання ніч» Нелі ШЕЙКО-МЕДВЕДЄВОЇ та циклу матеріалів, присвячених Тарасу Шевченку (стаття «Про Шевченківські реліквії у Варшаві» Володимира ЯЦЮКА та інтерв’ю з Генеральним директором Національного музею Тараса Шевченка Наталею КЛИМЕНКО). У той чи інший спосіб життя під окупацією (точніше, всупереч окупації) є непроговореним мотивом усіх цих текстів.

Ісус прийшов на землю свого народу, коли той фізично комфортно почувався під римлянами, а Шевченко народився в часи, коли еліта його народу розміняла гетьманські вольності на комфортне особисте життя. Комфортне життя має й нинішня національна еліта... Звідси розпач Бориса Олійника, ліричний герой якого слідом за Кобзарем кличе «до помсти», апелюючи передусім до національної гідності, до українства, а не малоросійства.
У новому числі подано «[Передмову до нездійсненого видання "Кобзаря"]» 1847 року Тараса ШЕВЧЕНКА - аби ще раз замислитися над відповідальністю людей слова перед країною, добою і, як би патетично це не звучало, своїм народом.

Рубрика «ЛуНа» повертає нас до проблеми трансформації образу Іуди. Есей Марії МОШКОВСЬКОЇ вміщено після уривку з роману Шейко-Медведєвої «Мотузка від Господа».

У той чи інший спосіб в окупації опинилися прадавні вірування слов’ян, коли Русь почали навертати на християнство. Про це йдеться в статті Сергія КОРНІЄНКА «Від етнічної міфопоетики до християнської постісторії», що вміщена в «Апокрифах».

«Київська Русь» продовжує друкувати щоденник Анатолія ДНІСТРОВОГО. Про владу над текстом і всеосяжну владу тексту, про мовлене, недомовлене й замовчуване в літературі, про табу і вседозволеність розповідає письменник у «Гопах і філософії» 2003-го року.

Тотальна несвобода як точка відліку для спротиву - це основна тема повісті Андрія КОВАЛЕНКА «Табу».

Татуйовані теми смерті й каліцтва піднімає у своїх оповіданнях і Артем ЧЕХ. Його тексти вміщено в «Забороненій зоні».

Дотичною до теми окупації, збереження національної ідентичності та мови є й «КРИТИКарка», подана в цьому номері. Ганна УЛЮРА аналізує збірку малої прози бєларуски Аксани Бязлепкіної «Ляуша на тэнісным корце» («Шульга на тенісному корті»).

Із третьої книги «Київська Русь» починає знайомити своїх читачів із молодіжними літературними угрупованнями, студіями та організаціями. В цьому номері - твори учасників літературного об’єднання «ГоКо-КоЛа» - Богдана-Олега ГОРОБЧУКА, Павла КОРОПЧУКА, Олега КОЦАРЕВА. У рубриці «Робітня» подано тексти з їхнього збірника «Цілодобово!», які потому аналізує Олена ШАРГОВСЬКА в «Культиваторі» (стаття «Цілодобова поетика молодості»).

У першому номері нового 7515 року «Київська Русь» публікує «Хроніку року 7514» - перелік усіх матеріалів, надрукованих до першого березня 2007 року. Цим числом за слов’янським звичаєм починався новий рік.