Динаміка змін економічного стану видавничої галузі у І півріччі 2012 року (порівняно з аналогічним періодом 2010–2011 років)

Нинішній рік для українських видавців, як і три попередні, не став «проривним», а перетворився на рік безпідставних очікувань і небезпідставних тривог. Серед очікувань — надія на те, що нинішня влада врешті-решт зрозуміє, що без комплексного сприяння з її боку розвиткові національного книговидання та системній популяризації читання, як найвпливовіших чинників удосконалення особистісних якостей сучасного українця, реалізація широкомасштабного реформування культури, освіти, соціальної сфери та економіки держави неможлива.

Формальний привід для цього був — це розроблена Держкомтелерадіо України та УАВК і затверджена членами Міжвідомчої комісії з питань сприяння розвитку вітчизняного книговидання та книгорозповсюдження «Концепція Державної цільової національно-культурної програми популяризації вітчизняної книговидавничої продукції та читання на 2013—2017 роки», яка передбачала головні складові такої програми та систему дій зі створення умов динамічного розвитку інфраструктури видавничої галузі й нарощування обсягів продукування вітчизняної різножанрової книги, а також напрацювання шляхів і методик повернення культури читання в українське суспільство.

Однак неодноразові спроби спонукати уряд України до затвердження цієї Концепції, а потім і програми, навіть за наявності неодноразових обіцянок Прем’єр-міністра М. Азарова забезпечити таке затвердження, воно тричі було заблоковане Міністерством фінансів як таке, що є «передчасним», оскільки, на його думку, коштів, які виділяються на програму Держкомтелерадіо «Українська книга» і Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України на видання шкільних підручників, цілком достатньо, щоб українці вміли читати.

До того ж паралельно з блокуванням прийняття Концепції Мінфіном і Державною податковою службою України було розроблено проект змін до Податкового кодексу України, яким передбачається анулювання з 01.01.2013 року податкових пільг з ПДВ та податку на прибуток для української книги, хоча, згідно з діючим законом, вони мали б існувати, як мінімум, ще два роки, до 01.01.2015 року.

Тобто, спираючись лише на статистику друку, що надається Книжковою палатою України імені Івана Федорова, а не на системний аналіз економічного стану галузі та ситуації з читанням в країні, якого вони ніколи не проводили, кабмінівські чиновники дійшли висновку, що української книги більш ніж достатньо, і видавнича галузь жодної підтримки з боку держави не потребує.

На що ж посилаються, готуючи такі зміни, фінансово-економічний блок уряду і навіть сам Прем’єр-міністр М. Азаров?

Книжкова палата України імені Івана Федорова за результатами статистичних обрахунків за перше півріччя 2012 року зафіксувала збільшення, порівняно з першим півріччям 2011 року, надходжень за назвами на 25 відсотків і за накладами — на 40 відсотків. Виходячи з цього, Мінфін і ДПС зробили висновок про «шалене» зростання обсягів виробництва вітчизняної книги. Однак, оперуючи цифрами, державні службовці замовчують чи, може, просто навіть не знають про дві цікаві деталі, пов’язані зі статистикою друку і методикою її обрахування.

По-перше, обсяги виробництва української книги настільки незначні, що будь-яке «вливання» бюджетних коштів миттєво позначається на ситуації. Тому фінансування заміни старих підручників для першокласників, якими вони користувалися чи не останні 10 років, на нові у першому півріччі 2012 року вплинуло на зростання показника за накладами.

По-друге. Після минулорічних поправок до Закону України «Про обов’язковий примірник», якими передбачено солідні штрафи для тих видавців, які своєчасно не надали обов’язкові примірники виданих ними книг у фондосховище Книжкової палати, наші колеги, боячись покарання, понесли до Книжкової палати видання минулих років, починаючи з 1997 року. Методика ж обрахунку фіксує дату надходження до фондосховища, і таким чином перше півріччя виявилося дуже «врожайним».

Хоча та ж Книжкова палата свідчить про те, що серед обов’язкових примірників, що надійшли у 2012 році, 38,8 % за назвами і 22,7 % за накладами становлять видання попередніх років. Однак заколисавши себе «втішними» показниками статистики друку і не бажаючи переобтяжуватися вивченням реального економічного стану видавничої галузі та стану читання, Мініфін та ДПС наполегливо продовжують лобіювати відміну податкових пільг для книговидання, запевняючи, що це дозволить залатати дірки в бюджеті.

Щоб продемонструвати, як насправді успішно «розвивається» видавнича справа в Україні і скільки «заробить» бюджет від того, що держава остаточно вб’є в українців бажання видавати і читати, ми зробили спеціальний порівняльний аналіз динаміки змін економічного стану видавничої галузі у першому півріччі 2010-го, 2011-го і 2012-го років. 

Оборот видавництв та видавничих організацій у грошовому еквіваленті 

Це один із головних показників, який свідчить про рівень фінансового «здоров’я» видавництва, наявність у нього додаткових коштів для нарощування обсягів виробництва книжок за назвами і накладами.

Як змінювався цей показник протягом останніх трьох років у І півріччі, див. у таблиці: 
 

Із наведених показників видно, що говорити про покращення фінансового стану суб’єктів видавничої справи, особливо нинішнього року, мабуть, не варто. Особливо якщо підкреслити, що навіть ті видавці, які зафіксували зростання обороту, під час опитування заявили про те, що воно відбулося не за рахунок нарощування обсягів продажу книжок, а за рахунок виконання замовних видань, зокрема політичних і передвиборних, підвищення ціни на окремі ходові видання та розрахунків дебіторів за давно продані книжки чи виконані замовлення.

Щодо видавництв, які зафіксували суттєве падіння обороту в грошах, то, в першу чергу, це стосується тих, які працюють у жанрових нішах науково-популярної літератури (–43 %), культурологічної (–55 %), окремих видів дитячої пізнавальної літератури (–25 %), підручників і посібників для вищої школи (–16 %), енциклопедичних, словникових та довідкових видань (–18 %) і навіть дитячої художньої книги (– 20 %).

Тобто вже з цих даних можна зробити висновок, що очікування керівників фінансово-економічного блоку уряду і податківців на суттєве «поповнення» державного бюджету за рахунок ліквідації пільг абсолютно безпідставне.

Навпаки, не маючи коштів для сплати податків, значна частина видавництв потрапить в глухий кут збитковості і змушена буде просто зупинити видавничу діяльність, що призведе до подальшого різкого зменшення кількості вітчизняних видань на книжковому ринку країни і зростання кількості безробітних спеціалістів, які втратять свої робочі місця у видавництвах, друкарнях і, навіть нині ледь животіючих, книгарнях.

Обсяги відвантаження фізичної книги в торговельні мережі

Якщо на попередній показник впливають підвищення ціни на окремі видання, несподівані вигідні й дорогі видання, профінансовані замовником наперед, відстрочені у часі повернені борги, то показники цього розділу є просто вбивчими для кожної нормальної людини, яка не може не розуміти, що несе країні, нації моральна, культурна, інтелектуальна деградація основної маси працездатного населення.

Саме аналіз цього показника і стрімка динаміка його падіння наочно демонструє, якими шаленими темпами населенням України втрачається культура читання і як деградаційні процеси охоплюють все ширше коло українців різних вікових груп.

Серед видань за жанрами, кількість постачання яких у першому півріччі нинішнього року зросла, об’єктивно можна назвати лише художню літературу — в середньому на 25 відсотків. Зменшення поставок стосується, в першу чергу, видань так званої «високої полиці». Спостерігається майже провал в обсягах відвантаженої продукції: юридичної літератури, культурології, есеїстки — падіння до 50 %, науково-популярної літератури — до 45 %, дитячої книги (залежно від вікових груп) — від 20 до 30 %, довідкових, енциклопедичних видань — до 25 %.

Не варто сподіватися на те, що після відміни податкових пільг, подальшого зменшення накладів і, відповідно, зростання відпускної видавничої вартості саме такої літератури ще на 40—50 % українці масово кинуться її купувати. Але складається враження, що Мінфін і ДПС розраховують саме на це.

Динаміка зміни у кількості видань за назвами

Якщо не враховувати видання попередніх років, то дані, оприлюднені Книжковою палатою України, цілком кореспондуються з показниками, отриманими в результаті нашого дослідження. Власне вони не потребують особливих коментарів, оскільки негативна динаміка очевидна.

Позитивна динаміка у кількості назв спостерігалася лише в кількох напрямках такої жанрової ніші, як пізнавальна література для дітей, зокрема дошкільного та раннього шкільного віку, в середньому (до 30 %) та художніх (до 15 %).

Падіння ж обсягів видання літератури за назвами стосується, в першу чергу, інтелектуальної літератури, такої як підручники і посібники для вищих навчальних закладів (30 %), науково-популярна (40 %), словники, довідники, енциклопедії (27 %), історичні видання та документалістика (36 %). Тобто тієї книги, яка працює на розвиток логіки мислення людини, формує її світогляд, дає професійні знання, збагачує інтелект.

Динаміка змін середніх розмірів накладів видань

Темпи зменшення середніх розмірів накладів видань, випереджаючи темпи зменшення кількості назв, свідчать про подальшу «віртуалізацію» української книги. Це не означає, що вона переходить в Інтернет-простір і стає доступною в електронному вигляді, а просто тиражі видань основної маси літератури, що виходить друком в Україні, не перевищують 200—300 примірників і стають фактично недоступними для широкого читацького загалу.

Серед видавців, які зафіксували зростання розмірів середніх накладів, ті, хто займається виданням картографічної продукції, художньої літератури (в окремих її жанрах) та дитячих книжок розважального характеру. Однак розміри цього зростання коливаються в межах 5—10 % і лише в окремих випадках сягають максимального значення у 17 %.

Що ж стосується зменшення середніх накладів, то тут вже відсотки іншого порядку. На 35—40 % скоротили свої середні наклади найпотужніші видавництва дитячої, навчально-методичної літератури. На 30 % — ті, хто працює в жанрових нішах культурології, есеїстики, історичної літератури. Ще більше — на 47—50 % — зменшилися середні наклади мистецьких та науково-популярних видань. Саме зменшення розмірів накладів стало основною причиною того, що протягом першого півріччя 67,7 % видавництв підвищили вартість одного примірника, порівняно з кінцем минулого року, в середньому на 16,4 %.

Розрахунки книжкової торгівлі з видавцями

Однією з головних проблем усі без винятку видавці вважають відсутність національних книготорговельних мереж.

Існуючі в Україні мережі «Читай-місто», «Літера», «Емпік», основу яких становить переважно іноземний капітал, вкрай неохоче працюють з українськими видавництвами, забезпечуючи свою асортиментну базу за рахунок імпортованої, в основному російської, книги. І навіть у тих випадках, коли вони йдуть на співпрацю, це має форму диктату, а торговельні націнки на продукцію вітчизняних видавництв в окремих випадках сягають 200 відсотків. Незалежні ж книгарні, які ще існують на території України, малопотужні, не мають власної логістики і можливостей для стабільних партнерських стосунків з видавництвами. Видавці ж, в основній масі теж дрібні, у зв’язку з відсутністю гуртівень як таких теж неспроможні налагодити стосунки з розрізненими суб’єктами книжкової торгівлі. Як результат — значна кількість видань, що вийшли друком в Україні, не знаходячи свого читача, залишається на складах видавництв. Крім того, в останні роки, у зв’язку з утратою читацької культури основною масою населення, купівельна активність різко знизилася, що позначається на темпах розрахунків книготорговельних підприємств з видавцями.

У першому півріччі нинішнього року 55,6 % видавництв зафіксували суттєве погіршення стану розрахунків, порівняно з кінцем минулого року. Середній показник розрахунків знизився на 22,8 %.

Висновки

Головною причиною перманентного кризового стану видавничої галузі України, за наявності податкових пільг, є той факт, що з боку держави протягом усього періоду існування суверенної України не було виконано жодних системних дій, спрямованих на розбудову інфраструктури галузі, перетворення книговидання на культурну індустрію європейського зразка. Відсутність напрацьованої стратегії в цьому напрямі, яка б включала в себе організаційні заходи з відновлення зруйнованої гуртової та роздрібної системної книжкової торгівлі, кредитно-фінансову та інвестиційну підтримку суб’єктів видавничої справи з метою наповнення галузі фінансовим ресурсом, розроблення комплексної програми популяризації читання в країні та забезпечення вільного і безкоштовного доступу українців до літератури з усіх сфер сучасних знань за рахунок стабільного і фіксованого бюджетного фінансування бібліотек для систематичного оновлення і поповнення їхніх фондів. Усе це нівелювало той величезний потенціал розвитку, який закладено в пільговий режим оподаткування.

Однак уряди, які по черзі змінювали один одного на владному Олімпі, як правило, по відношенню до вітчизняної книги і пропаганди читання, у кращому випадку обмежувалися безсистемними, фрагментарними діями, які не бралися до уваги їхніми наступниками. У гіршому ж випадку, і це те, що ми маємо на сьогодні, урядовці розпочинали атаку на податкові пільги з метою їхнього анулювання.

Подібне ставлення українських державотворців до книги і читання вже загнало економіку країни в глухий виробничий, техніко-технологічний кут, перетворивши державу на хронічного імпортера будь-якої біль-менш складної промислової продукції та призвівши до майже повної втрати ресурсу кадрів професіоналів у всіх сферах життєдіяльності держави.

Реалізація планів керівництва нинішніх Мінфіну та ДПС щодо ліквідації податкових пільг для української книги фактично є спробою перекреслити стратегічне майбутнє України і забезпечити можливість їх наступникам на цих посадах наповнювати бюджет за рахунок продажу землі, невідновлюваних природних ресурсів та грошових переказів українських гастарбайтерів.  

О. Афонін, Президент
Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів