УКР

ENG

Портал української книги
Книжковий ринок України

Загальна інформація
Мовою статистики
Аналітика
Законодавство
Український підручник
Бестселери

Інструменти

Галузева періодика
Інформаційні технології
Маркетингові інструменти
Консультації
Книжкові тендери
Бібліотека (документи)
Корисні ресурси
Видання для фахівців видавничої справи
Поліграфічні послуги
Copyright International Agency: послуги авторам та видавництвам
Програмне забезпечення

Новини та події

Новини книжкового ринку
Форум Видавців 2013
Огляд преси
Прес-релізи компаній
Календар книжкової індустрії
Нові книги
Події
Ініціативи книжкового ринку
УАВК: листування з владою
Літературно-критичний журнал «Київська Русь»

Діловий досвід

Міжнародний досвід

Українська асоціація видавців та книгорозповсюджувачів
Колонка експерта
Опитування
Новини
Книжковий магазин "Власна справа"

Колонка експерта



Камо грядеши бійцю Четвертої гілки влади? або Вірус трансформації



Юлія Валова


Гортаючи сторінки Інтернету наштовхнулась на дослідження американських аналітиків висновки якого твердили про трансформацію професії журналіста в професію прес-релізиста. Замислилась. І дійсно, останнім часом в Україні серед журналістів спостерігається тенденція відображати власні ( а чи дійсно власні? ) рефлексії на події, так би мовити, не відриваючи дуп від зручних робочих крісел. Спасибі можливостям, що створюють сучасні технології – достатньо зробити кілька кліків мишкою, пробігтись павутинням віртуального простору, Ctrl+C та Ctrl+V, декілька авторських пасів… і свіжий, актуальний та насичений матеріал готовий. А де ж принцип журналіста: достовірно, об’єктивно та неупереджено?

Невже всепоглинаюча та безжальна криза змушує керманичів Четвертої гілки влади поступатись своїми професійними принципами та перетягувати на себе функції краще оплачуваних колег по цеху – піарщиків?

На такі невтішні роздуми мене наштовхнуло висвітлення в медійному просторі подій що відбуваються навколо книгарні «Сяйво». Баталії тривають вже не перший рік. І суть історії проста: по один бік барикад колектив славетної книгарні, що відстоює право на збереження літературно-мистецької ідентичності та на поширення в центрі Києві культурного продукту – книгу; по інший бік - Київська міська державна адміністрація (КМДА), яка професійно ліквідовує зі столичної мапи культурно-мистецькі заклади і на рахунку якої вже не один такий об’єкт.  Реалізовуючи політику розвитку культурного обличчя столиці, КМДА вирішила розширити горизонти книгарні «Сяйво», віддавши її під опіку комунальних підприємств «Києвбудспецексплуатація», «Київриба» тощо. Цікавий маркетинговий хід: стимулювати/задовольняти культурні потреби читача через шлунок. Що ж, можливо дійсно, оселедець, загорнутий в гарну палітурку від «Майстра та Маргарити», краще спонукатиме до пізнання постаті Булгакова. Наразі, КМДА, переконана у необхідності таких трансформацій та всіляко ставить перепони у процесі прийняття Апеляційним судом м. Києва рішення на користь діючого колективу книгарні та подовження договору оренди приміщення книгарні для ТОВ «Книгарня «Сяйво». Не останню роль у просуванні нововведень КМДА грають представники медійного простору.

В якості доказів наводжу декілька яскравих прикладів активної діяльності журналістів, що стоять на варті Муніципальних інтересів Києва та всіляко намагаються дискредитувати  колектив книгарні, який водночас є власником акції ТОВ «Книгарня «Сяйво» (підприємства, яке продовж останніх 12 років вело справи книгарні на правах договору оренди, підписаного, на той час з Адміністрацією Шевченківського району м. Києва). До слова, загальний стаж роботи колективу книгарні становить понад 170 років.



19 жовтня поточного року заступник голови КМДА Олександр Пузанов давав прес-конференцію, присвячену переведенню приміщення книгарні «Сяйво» на баланс КП «Муніципальний магазин» (яке наразі іменується КП «Київриба» ) під час якої прозвучала низка питань, що залишились без відповіді.  Йшлося про раціональність та рентабельність придбання друкарської машини, вартістю 2 млн. грн., яка в перспективі має стати фірмовим знаком оновленої книгарні. Я особисто мала честь потрапити на подію й активно намагалась отримати від пана Пузанова відповіді на прості запитання: «Яким чином вартість машини за 2 млн. грн. плюс митні збори 500 тис. грн. відшкодовуватиметься маленькою муніципальною книгарнею?», «Яким чином працюватиме процедура відшкодування авторських гонорарів, розміром 8 грн., за один замовлений та надрукований книжковий примірник в разі, якщо автор, як мінімум, не є мешканцем України?», «Чи не зажене подібна комерційна оборудка маленьку муніципальну книгарню у величезні борги з перспективою визнання нерентабельності та врешті перепрофільованою?»…. Але жоден з 15 присутніх журналістів навіть в пост матеріалах не згадав про озвучені мною проблеми (, , , ). Зрозуміло, що тут працювали професійні прес-релізісти, яким не спало на думку провести аналогії з подібними КП, проаналізувати наслідки, або хоча б вислухати позицію іншої сторони – колективу книгарні «Сяйво», в особі заступника директора книгарні Аллою Решетніковою. За словами Олександра Пузанова, саме начебто рейдерський склад акціонерів не надавав Адміністрації міста можливості передачі приміщення книгарні в оренду ТОВ «Книгарня «Сяйво». Адвокатом книгарні «Сяйво» Олегом Королем були представлені відповідні документи, зокрема витяг з Державного реєстру ТОВ «Книгарня «Сяйво» з переліком акціонерів – працівників книгарні. Демонстрація витягу мала переконати пана Пузанова в правомірності дій колективу книгарні, але знову ні заступник голови КМДА, ні присутні журналісти не звернули уваги на переконливий доказ чистоти намірів «бунтівників - книголюбів».

Ще один цікавий факт. Дивним чином юридичні документи, що є власністю комерційних компанії України, з’явились відразу на декількох інформаційних Інтернет-ресурсах з абсолютно ідентичними коментарями. Прикро, але матеріали підписані неіснуючими, та непрацюючими в редакціях авторами (http://glavcom.ua/articles/5053.html, , ). Хотілось поцікавитись, де саме були роздобуті документи з недостовірною інформацією. Болюче, що журналісти, які побоялись підписатись під своїми матеріалами, не лише не бояться розповсюджують в Інтернеті документи, що є комерційною власністю, але й цинічно брехати про склад акціонерів ТОВ «Книгарня «Сяйво». 

Найприкріше те, що модератором кампанії є журналістка поважної інформаційної агенції «Українські новини» Ірина Золотар () яка, активно відстоює позиції Адміністрації КМДА. Саме, пані Ірина 19 жовтня в УНІАНі на прес-конференції присвяченій книгарні «Сяйво» охоче демонструвала пакет вищезгаданих, недостовірних витягів з Державного реєстру й саме вона закидала поштову скриню доньки директора книгарні «Сяйво» Олени Лазуткіною запитаннями, які стосуються виключно юридичної та комерційної інформації ТОВ «Книгарня «Сяйво». До речи, такого роду документацію може отримати хіба що слідчий згідно рішення Судових інстанції. Навіщо журналістці, яка начебто об’єктивно оцінює ситуацію, копирсатись в комерційній документації?  Можна припустити, що з метою створення чергового наклепу на колектив книгарні….

Ситуація з книгарнею «Сяйво» не є поодинокою та випадковою. Це тенденційна демонстрація деяких представників мас-медіа свого професіоналізму та кваліфікації. Але будучи знайомою з непересічними та талановитими бійцями медійного фронту хочеться вірити, що вірус «трансформації-журналіста-на-пресрелізиста» не набуде пандемічного характеру.



НазадДо верху


MATRA PROGRAMME,
NETHERLANDS MINISTRY
OF FOREIGN AFFAIRS
Технологічна підтримка Activemedia